Інтонація (лат. intonō «голосно вимовляю») – сукупність просодичних характеристик речення: тону (мелодики мови), гучності, темпу мови та її окремих відрізків, ритміки, особливостей фонації.
приклад: "Давайте жити дружно!" — власне оклику інтонація. «Зараз же заберись у кімнаті!» – інтонація наказу. Щоб підкреслити особливе значення слова у реченні, використовується логічний наголос.
Основним компонентом інтонації прийнято вважати мелодику, чи зміна у часі частоти основного тону голосу, що сприймається як зміна мелодійної висоти.
У російською мовою розрізняють кілька видів інтонацій – Оповідальну, питальну та оклику.