Чим папороті прикріплюються до ґрунту?

Заросток папороті існує незалежно від спорофіту. Він являє собою невелику зелену серцеподібну пластинку, прикріплену до ґрунту за допомогою різоїдів. На нижній стороні заростка утворюються антеридії та архегонії, які виробляють статеві клітини (сперматозоїди та яйцеклітини).

Різоїди (від ін. -грец. ῥίζα – корінь і εἶδος – вид) – ниткоподібні утворення з однієї або декількох однорядних клітин; служать для прикріплення до субстрату та поглинання з нього води та поживних речовин. Є у мохів, лишайників, деяких водоростей та грибів (наприклад, Rhizopus).

У папоротей розвинені усі органи рослини – корінь, стебло та листя. У них добре розвинене кореневище. Папороті можуть розмножуватися шматочками кореневища. У цих рослин добре розвинена провідна система.

Листоподібні органи папороті називаються вайями. У лісах помірної зони зазвичай папороті мають коротке стебло, що є кореневищем, що знаходиться в грунті. У стеблі добре розвинена провідна тканина, між пучками якої розташовуються клітини основної паренхімної тканини.