Аріна Родіонівна (10 [21] квітня 1758 – 31 липня [12 серпня] 1828) – кріпосна, що належала родині Ганнібалів, няня Олександра Сергійовича Пушкіна, годувальниця його старшої сестри Ольги. А. З. Пушкін на все життя зберіг до неї зворушливе, любляче ставлення, присвятив їй вірші, багато разів згадував у листах.
З. Пушкін присвятив своїй няні Арині Родіонівні. Воно пронизане любов'ю, добротою, ніжністю, вдячністю до селян-кріпаків, яка полюбила його як рідного сина, стала його другом і порадницею. Рядки "Подруга днів моїх суворих, Голубко старенька моя!" висловлюють ставлення письменника до Аріні Родіонівни.
Няня була з майбутнім поетом до семи років, потім його вихованням займалися гувернери. Зблизилися поет з нянею вже під час його заслання в Михайлівському. Саме тоді Пушкін переосмислює дитячі казки, які розповідала няня. Вона ж підказала образи до поеми «Руслан та Людмила».