Платон вважав, що розумна частина душі розташована в грудній клітці над діафрагмою, у нашому диханні, а решта душі під діафрагмою. По-справжньому безсмертна лише розумна частина душі, а вольова та відчуваюча вмирають разом із смертю тіла.
У навчанні Платона, душа всесвіту – істота, що займає середину між ідеєю та явищем; така ж природа і людська душі. Душа людини близька споріднена ідеї та пов'язана зі смертним тілом; тому в ній примиряється протилежність між чуттєвим світом та духом.
Дуалізм душі і тіла Платон часто протиставляє душу і тіло як дві різнорідні сутності. Тіло – розкладне і смертне, а душа – Вічна. Згідно з вченням, викладеним у діалозі «Держава», на відміну від тіла, яке можна занапастити, душі ніщо не може перешкодити існувати вічно.
Також і душа, головною властивістю якої, Платону, є оживлення, хоч і не тотожна з життям самим собою, проте, як і саме життя, неспроможна прийняти у собі протилежне життя властивість, т. е. смерть. Отже, душа безсмертна.