«Субстанція» філософська категорія класичної раціональності для позначення об'єктивної реальності в аспекті внутрішньої єдності всіх форм її прояву та саморозвитку. Субстанція незмінна на відміну перманентно мінливих властивостей і станів: вона є те, що існує в самій собі і завдяки самій собі.
Платон, згідно з традиційною інтерпретацією, вважає, що ідеї є тим, що дійсно існує, Аристотель стверджує, що існуючими незалежно є окремі речі, або — в арістотелівській термінології — субстанції ["Substantia" є латинським еквівалентом грецького слова "ousia".
Під субстанцією Арістотель розуміє буття цілком самобутнє, що існує в самому собі, але не в чомусь іншому. Як таке буття, не здатне існувати ні в чому іншому, субстанція ніколи не може виступати в судженні як його предикат, або атрибут, але тільки як його суб'єкт.
Субстанція – Об'єктивна реальність, його розглядаючи з боку її внутрішньої єдності або матерія як єдність усіх форм її руху. Субстанція у матеріалізмі: субстракт чи основа речей. До XIX століття під матерією розуміємо сукупність атомів.