Афазія – порушення акта мови, пов'язане з дисфункцією відповідної ділянки кори головного мозку. На відміну від дизартрії дана патологія не пов'язана з неякісною вимовою слів та звуків. Вона не дозволяє пацієнту повноцінно формувати власну мову та сприймати звернені до нього слова.
Афазія – Це порушення мови, що вже сформувалася в результаті пошкодження мозку. При цьому людині можуть порушуватися говоріння, розуміння чужої мови, читання, лист.
Афазія – це набутий розлад мови, який може виникнути після ушкодження мозку (інсульт, травми голови, пухлини або запальний процес у сфері головного мозку). В результаті афазії уражаються всі мовні здібності: говорити, розуміти, читати, писати.
Виникає при органічних ураженнях мовних відділів кори (і «найближчої підкірки» – за висловом А. Р. Лурії) головного мозку внаслідок перенесених травм, пухлин, інсультів, запальних процесів та при деяких психічних захворюваннях. Афазія зачіпає різні форми мовної діяльності.