У класичній літературі, насамперед у давньогрецькій трагедії, зазвичай головний герой (протагоніст) виступає як позитивний персонаж, носій добра, а антагоніст є негативним персонажем, лиходієм.
Наведемо кілька прикладів антагоніста як противника головного героя: Долохов у творі "Війна і мир" – противник П'єра Безухова; сили природи в "Мцирі" Лермонтова – протидія основному персонажу.
ἀνταγωνιστής «противник»; від ін.-грец. ἀντί «навпаки» + ἀγωνίζομαι «боротися», ἀγωνιστής «борець») – щось, що діє протилежним чином; також суперник. Антагоніст – Речовина, яка послаблює дію іншої речовини або виявляє протилежні ефекти.
Антагоніст у художній літературі – це персонаж, який кидає виклик головному герою твору, зриває його плани, чинить тиск чи несе загрозу його життя. Функція антагоніста у сюжеті полягає у тому, щоб створювати проблеми, провокувати конфлікт.