Знак оклику ставиться після звернень, що стоять на початку речення, і вигуків, що стоять як на початку, так і в середині речення (друге зустрічається тільки в поетичній мові), якщо такі звернення та вигуки є окличними, Наприклад: Старий!
окликувальні пропозиції – це пропозиції, що вимовляються з різним виразом почуттів: захоплення, гніву, жалю, радості. Неокликувальні пропозиції – це пропозиції, які вимовляються із звичайною рівною інтонацією, буденним тоном.
У оклику пропозиціях розкриваються сильні емоції, почуття (гнів, радість, захоплення, захоплення, подив, переляк, образа, сильний смуток та ін.): «Яке чудове місце ми знайшли під час прогулянки!» За інтонацією окличними бувають оповідальні, запитальні та спонукальні пропозиції.