Саме Юрій Андропов у 1956 році наполягав на введенні радянських військ до Угорщини та відіграв активну роль у придушенні повстання проти комуністичного режиму в Угорщині. 1957 року Юрія Володимировича висунули на посаду завідувача відділу ЦК КПРС. З 1962 до 1967 року – секретар ЦК комуністичної партії СРСР.
Були посилені заходи трудової дисципліни, аж до того, що в місцях громадського скупчення проводилися облави з метою виявити прогульників та дармоїдів. Андропов вів активну боротьбу зі спекуляцією та нетрудовими джерелами доходу. Посилилися заходи боротьби з корупцією та зловживанням у торгівлі.
Основна задача Андроповаймовірно, полягала у тому, щоб служити провідником розвідданих у Політбюро (повноправним членом якого він став 1973 року). Робота зі збору розвідданих, що проводилася як усередині країни, так і за кордоном, мабуть, зробила Андропова найінформованішим членом Політбюро.
Андропов активно почав викорінювати недоліки номенклатури, відновлювати дисципліну в суспільстві і водночас став «політично батьком» Михайла Горбачова та інших «виконробів» перебудови», які буквально за кілька років розтрощили велику Червону імперію, яку залишив радянському народу Йосип Сталін.