Метилпреднізолон – це синтетичний гормон кори надниркового залози, який широко використовується в медицині для лікування різних захворювань та усунення запалення в організмі. Він відноситься до групи глюкокортикостероїдів і має потужний імуносупресивний та протизапальний ефект.
При використанні метилпреднізолону лікарі користуються його здатністю знижувати активність імунної системи, що допомагає зменшити запальні процеси в організмі. Він часто застосовується для лікування аутоімунних захворювань, таких як ревматоїдний артрит, синдром Стілла, системний червоний вовчак та інші.
Однак важливо пам'ятати, що метилпреднізолон може спричинити побічні ефекти. Вони можуть включати підвищену вразливість до інфекцій, підвищення артеріального тиску, збільшення ваги, остеопороз, порушення місячних циклів, зміна настрою, гіперглікемію та інші. Тому його прийом повинен здійснюватися під наглядом лікаря та дотриманням рекомендацій щодо дозування та тривалості курсу лікування.
| Назва | Дозування | Вплив на організм |
|---|---|---|
| Метилпреднізолон | 4 мг/таблетка | Протизапальна дія, пригнічення імунної системи, зниження набряку та болю |
Чим небезпечний метилпреднізолон?
Загальні побічні ефекти при тривалому застосуванні остеопороз, катаракту, слабкість, легкі синці та дріжджові інфекції. Для вагітних жінок короткострокове вживання під час пологів є безпечним для дитини, проте тривале використання під час вагітності може завдати шкоди.
Навіщо п'ють метилпреднізолон?
Метилпреднізолон може використовуватися для зниження природного імунітету організму з метою профілактики та лікування РТПХ при трансплантації гемопоетичних клітин. Крім того, він може використовуватися для лікування запалення, алергії, астми, висипу на шкірі, пневмонії та порушень у роботі надниркових залоз.
Які наслідки після Метіпреду?
Метіпред: побічні дії нудота, блювання, діарея, панкреатит, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки аритмії, розвиток або посилення виразності серцевої недостатності, гіперкоагуляція, тромбози, можливе поширення вогнища некрозу у пацієнтів з інфарктом міокарда