Дирижаблі та аеростати використовувалися військовими ще в Першу світову війну для розвідки та оборони. В останньому випадку аеростат закріплювався високо у небі. Небезпека для супротивника становила трос, що з'єднував надутий газом балон і землю, адже його майже не видно на великій швидкості і, тим більше, вночі.
Дирижабль підходив до щогли з підвітряного боку, і з його носа також скидали гайдроп. Люди на землі пов'язували ці два гайдропи, а потім лебідкою дирижабль підтягували до щогли — його ніс фіксувався в гнізді стику. Причалений дирижабль може вільно обертатися навколо щогли, як флюгер.
Цепеліни, як тоді називалися дирижаблі (на ім'я німецького винахідника та конструктора графа Фердинанда фон Цеппеліна), широко використовувалися для перевезення пасажирів і вантажів на далекі відстані аж до катастрофи найбільшого з них – "Гінденбург".