Нарешті, наважившись, Цезар сказав присутнім: «Якщо я утримаюсь від цього переходу, друзі мої, це буде початком лих для мене; якщо ж перейду – для всіх людей». Сказавши це, він, як натхненний згори, стрімко перейшов річку, додавши відомий вислів: «Нехай жереб буде кинутий».
Юлій Цезар Виникло з оповідань Плутарха, Світлонія та інших стародавніх письменників про перехід Юлія Цезаря через Рубікон — річку, яка служила кордоном між Умбрією та Ближньою Галлією. У 49 році до н. е., всупереч забороні римського сенату, Юлій Цезар зі своїми легіонами перейшов Рубікон, Вигукнувши «Жереб кинутий!».
З того часу вираз «перейти Рубікон» означає «пройти точку неповернення», тобто дія, після якого вже неможливо відмовитися від задуму або повернутися назад. Аналогічний фразеологізм – "жереб кинутий" (лат.
Et tu, Brute? (з лат. – "І ти, Брут?") – За легендою, останні слова Юлія Цезаря, звернені до свого вбивці – Марка Юнія Брута.