Розлючений і принижений Карандишев стріляє в неї. Вмираюча Лариса з вдячністю приймає цей постріл, кладе револьвер біля себе і говорить тим, хто збігся на постріл, що ніхто не винен: «Це я сама».
Вожжеватов та Кнурів п'ють з ранку з чайника… шампанське. Вожеватов. А щоб люди чогось поганого не сказали, то ми станемо чай пити.
Оскільки наречений – Карандишев – постійно відвідував будинок Огудалових протягом трьох років в надії на взаємність, (очевидно, від моменту офіційного виходу дівчини у світ), можна вирахувати, що на момент дії п'єси Ларисі близько 19 років.