Кочівники (степовики, половці, кипчаки, татари) – це загальна назва, збиральна для групи жителів степів у Центральній Азії, Монголії та Східній Європі. Вони зуміли одомашнити коня, і у своїй економіці та культурі робили ставку на конярство та верхову їзду.
Кочівниками прийнято називати людей, які не мають постійного місця проживання, тобто переїжджають з місця на місце. Мешканці великих міст кочівниками називають тих, хто змушений довго до місця роботи.
Кочові народи – мігруючі народи, що живуть за рахунок скотарства. Деякі кочові народи, крім того, займаються полюванням або, як деякі морські кочівники у південно-східній Азії, – рибальством. Термін кочів'я використовується в слов'янському перекладі Біблії стосовно станиць ізмаїльтян (Бут. 25:16).
Кочівники – племена людей, які часто мігрують, тобто не мешкають на одному місці.