Легіон (лат. legio, рід. відмінок legionis – військовий збір, від lego і legere – збирати) – основна організаційна одиниця у війську Стародавнього Риму, часів пізньої республіки та імперії.
Легіон (лат. legiŏ): Римська легіон – Основна організаційно-господарська одиниця в давньоримському війську. Легіон – Назва багатьох структурних одиниць армій, організацій та інших об'єднань людей та вигаданих істот.
Опис армії Легіони ранньої імперії були військовими підрозділами, сформованими за принципами, закладеними Гаєм Марієм. Кожен легіон налічував близько 5000 стройових піхотинців, розбитих на когорти, когорту кавалерії (близько 300 кавалеристів), та близько 1500 нестройових піхотинців (обозників, обслугу).
Римська армія складалася з воїнів-легіонер. Легіонери були сильними, дисциплінованими та добре озброєними, а командири знали чудово військову справу. Все це робило римську армію непереможною. Символом римської армії був золотий орел з вінком на крилах.